Заява Фонду захисту свободи слова щодо нападу на українського журналіста Руслана Коцабу

Фонд захисту свободи слова занепокоєний ситуацією, яка трапилась в ніч на 25 червня на Івано-Франківському залізничному вокзалі. 

Невідоме угруповання вчинило напад на незалежного журналіста Руслана Коцабу. 

Інцидент прокоментувала Голова Наглядової ради Фонду Ганна Герман. Вона зазначає, що у державі, де з трибуни парламенту закликають вбивати опозиціонерів, не може почуватися безпечно незалежний працівник медіа.  

Цинічний демонстративний напад і побиття журналіста Руслана Коцаби, який вчинила група неонацистів в Івано-Франківську, – це ще одне наочне підтвердження небезпечних процесів, які набирають обертів в Україні з мовчазного потурання нинішньої влади. І найголовніше, що ідеологічне ядро, яке підживлює паростки фашизму в Україні, розмістилося на найвищих щаблях влади. Нещодавно суспільство було шоковане закликом, який пролунав з трибуни Верховної Ради, – вбивати опозиціонерів. А вже через кілька днів його взяли як керівництво до дії неонацистські угруповання, які продемонстрували, що вони вірні виконавці такої політичної лінії. 

Громадяни України не дочекалися засудження Президентом України гасла про вбивство опозиціонерів. Як досі глава держави мовчить і з приводу зухвалого побиття незалежного журналіста. І суспільство починає звикати до цього потурання безкарності з боку найвищих державних чиновників. Так, буде чергове розслідування чергового побиття. І в черговий раз ніхто не буде покараний. Так, як не покарані досі вбивці Олеся Бузини, Павла Шеремета. Так, як не покарані ті злочинці, які вчиняли побиття журналістів. Влада карає свободу слова закриттям неугодних медіа. А прислужники влади – лише інструмент, який вона вживає для залякування тих, хто вільно мислить і не боїться публічно висловлювати свої думки. 

Побиття Руслана Коцаби – це лише ланка ланцюга, яким нинішня влада намагається прив’язати вільну пресу. Але це дорога в нікуди. 

«Обриваються звільна всі пута, що зв’язали нас з давнім життям; з давніх брудів і думка розкута – оживемо, брати, оживем», – писав геніальний Іван Франко. 

Хоча ті, хто нині при владі, Великого Каменяра не читали. І ледве чи знають, хто це такий. 

І все ж… Свобода слова – одна з засадничих цінностей демократії. І є у світі президенти, які заявляють, що вони прийшли до влади, щоб протиставити демократію автократії. Тому треба українським незалежним журналістам звертатися до світових лідерів, які, зустрічаючись з Президентом України, мали б роз’яснити йому, наскільки важливими є демократичні вартості.
«Демократія – це як костюм, який може бути тісним чи некомфортним. Але коли його знімеш – залишишся голим».

Ці слова сказав Президенту України Леоніду Кучмі після вбивства Георгія Гонгадзе Александр Кваснєвський. Цю фразу треба нагадати і нинішньому Президентові Володимиру Зеленському. І думається, йому  нагадають.